Холодний дощ плаче за вікном

І в душу непомітно він крадеться.

 П’яниш мене коханням, як вином

Тобою немов дихаю, здається.

Думки мої, як хижі птахи в полі

Покою не дають, летять до тебе.

Хоч дикі, їм не потрібно волі

Бо лише Ти моїх думок потреба.

Погляд твій я хочу відчувати

Від зустрічі й до зустрічі живу.

Серце буде завжди пам’ятати

Про тебе, бо лиш тебе люблю.

І я малюю на вікні твій силует

А дощ без жалю, змиває почуття.

Закрию очі, бачу твій портрет

Кохання для людей, як сенс життя.

Холодний дощ не заподіє лиха

І непогода не буде заважати.

Ти поруч – знову серцю втіха,

Наш світ, я не дозволю зруйнувати.