То любов чи звичка, не знаю.

Чи це ти володієш думками?

Та на звістку завжди чекаю

Я вертаюсь до тебе з роками.

І куди б не звернула дорога

Ми з тобою під одним небом

В моїм серці за тебе тривога

Живи Україно, так треба!

Не зраджу, буду вірна завжди

Ти мене створила, виховуєш

Моя земле, я вдячна тобі

Мою душу лиш ти зачаровуєш.

Краю рідний, ти не зів’янеш

Як осіння квітка в негоду.

За добро і за волю повстанеш

За народ свій, за щастя народу.

У твоїх всемогучих обіймах

Українець прихисток знайде

Ми боролись за тебе у війнах

Рідний краю, ми любим тебе!

Чи любов, чи звичка не знаю

Батьківщино, в тобі вся потреба.

До тебе тягу завжди відчуваю

Живи Україно, так треба!